 |
| William A. Bougereau – The Abduction of Psyche |
For the Quotes on the Front Page today I chose a beautiful sonnet 22 by William Shakespeare. Although it speaks of the age difference, I pay but a very small attention to that. If it is true that our beauty is in the eye of the beholder, then so is the age. It is when we see the other person aging that we can perceive our own change. I have collected versions of this sonnet in Russian, French, German, Italian, Ukranian, and Spanish, and dedicate it to everyone who celebrates their Valentine’s, love anniversaries, or simply wants to mark the date. Needless to say, I also send it to someone special.
William Shakespeare, Sonnet 22
My glass shall not persuade me I am old,
So long as youth and thou are of one date;
But when in thee time’s furrows I behold,
Then look I death my days should expiate.
For all that beauty that doth cover thee,
Is but the seemly raiment of my heart,
Which in thy breast doth live, as thine in me:
How can I then be elder than thou art?
O! therefore love, be of thyself so wary
As I, not for myself, but for thee will;
Bearing thy heart, which I will keep so chary
As tender nurse her babe from faring ill.
Presume not on thy heart when mine is slain,
Thou gav’st me thine not to give back again.
Sonnet 22 in Russian – by Samuel Marshak
Лгут зеркала, – какой же я старик!
Я молодость твою делю с тобою.
Но если дни избороздят твои лик,
Я буду знать, что побежден судьбою.
Как в зеркало, глядясь в твои черты,
Я самому себе кажусь моложе.
Мне молодое сердце даришь ты,
И я тебе свое вручаю тоже.
Старайся же себя оберегать –
Не для себя: хранишь ты сердце друга.
А я готов, как любящая мать,
Беречь твое от горя и недуга.
Одна судьба у наших двух сердец:
Замрет мое – и твоему конец!
Sonnet 22 in French – by François Pierre Guillaume Guizot
Mon miroir ne me persuadera pas que je suis vieux, tant que la jeunesse et toi serez du même âge; mais lorsque j’apercevrai chez toi les rides du temps, alors j’attendrai la mort pour expier ma vie, car toute cette beauté qui te pare n’est que le vêtement charmant de mon coeur qui vit dans ton sein, comme le tien en moi. Comment donc pourrais-je être plus âgé que toi? C’est pourquoi, mon amour, prends soin de toi comme je prends soin de moi-même; non pour moi, mais pour toi, puisque je porte ton coeur, que je garderai tendrement comme une bonne nourrice garde son enfant du mal. Ne compte pas sur ton coeur; si le mien expire, tu m’as donné le tien, mais non pour le reprendre.
Sonnet 22 In French – by Charles Garnier
En mon miroir comment lirai-je ma viellesse
Tand que Jeunesse et Toi vous serez frere et soeur?
Mais, quand le Temps te creusera de sa tristesse,
Mes yeux verront ma vie en proie au ravisseur.
La beauté radieuse, Ami, qui t’illumine
Est aussi le manteau visible de mon coeur,
Car si tu vis en moi j’habite en ta poitrine,
Et, si tu vaines le Temps, je serai son vainqueur.
Pour te garder a mon amour, veille toi-même,
Comme, en ton nom cheri, je veille aussi sur moi;
Vois, je berce ton coeur sur mon souci qui t’aime,
Comme un fils de son lait, la nourrice en émoi.
Mon coeur navré, le tien connaitra l’agonie:
Tu me donnas un coeur qui point ne se renie.
Sonnet 22 in German – by Ferdinand Adolph Gelbke
Vergeblich sagt mein Spiegel, ich sei alt,
So lange Du und Jugend Spielgenossen;
Doch seh’ ich einst an Dir der Zeit Gewalt,
Dann beb’ ich, daß auch meine Frist verflossen.
Denn alle Schönheit, so verliehen Dir,
Ist nur ein Kleid, mein Herz darein zu kleiden;
Das lebt in Deiner Brust, wie Deins in mir:
Wie wär’ ich denn der Aeltre von uns beiden?
Doch deshalb, Lieber, sei voll Acht auf Dich,
Wie ich es sein will Dein-, nicht meinetwegen,
Der ich Dein Herz will hüten sorgsamlich,
Wie Wärterinnen ihre Kindlein hegen.
Glaub’ nicht, Dir blieb’ ein Herz, wenn meines bricht;
Du gabst mir Deins, zurück erhältst Du’s nicht.
Sonnet 22 in Italian – via Shakespeare Web
Lo specchio non mi convincerà che sono vecchio,
finché tu e giovinezza avrete la stessa età;
ma quando in te io scorgerò i solchi del tempo
attenderò che morte dia pace ai giorni miei.
Poiché tutta la bellezza che ti inonda
altro non è che degna veste del mio cuore
che vive nel tuo petto, come il tuo nel mio:
come potrei dunque esser io più vecchio?
Perciò, amore, abbi cura di te stesso
così come io farò, non per me, ma per te
custodendo il tuo cuore che terrò così prezioso
qual tenera nutrice il suo bimbo da mal protegga.
Non sperare nel tuo cuore quando il mio sarà distrutto:
tu mi hai donato il tuo non per averlo indietro.
Sonnet 22 n Ukranian – by Maxim Tarnavsky
Не вмовить й дзеркало, що я старий,
Як довго з юністю ти молодець.
Коли ж борозни в тебе час порив,
То жду я смерти й дням моїм кінець.
Бо вся краса, що покрива тебе,
Для серця мого відповідний стрій,
Що в тебе в грудях, як в мені твоє.
То звідки в мене старший вік, ніж твій?
Тому, мій любий, дбай про себе ти,
Як журюсь я про вік твій, а не свій,
Та буду серце я твоє нести,
Як няня немовля в руці м’якій.
Не буде й твого серця, як моє помре,
Своє ти дав мені й ніхто не відбере.
Sonnet 22 in Spanish – by Manuel Mújica Láinez
No creeré en mi vejez, ante el espejo,
mientras la juventud tu edad comparta;
sólo cuando los surcos te señalen
pensaré que la muerte se aproxima.
Si toda la hermosura que te cubre
es el ropaje de mi corazón,
que vive en ti, como en mí vive el tuyo,
¿cómo puedo ser yo mayor que tú?
Por eso, amor, contigo sé prudente,
como soy yo por ti, no por mi mismo;
tu corazón tendré con el cuidado
de la nodriza que al pequeño ampara.
No te ufanes del tuyo, si me hieres,
pues me lo diste para no volverlo.